ВІДПОВІДІ НА ТИПОВІ БАТЬКІВСЬКІ ЗАПИТАННЯ

Перейти до вмісту

Головне меню:

ВІДПОВІДІ НА ТИПОВІ БАТЬКІВСЬКІ ЗАПИТАННЯ

Поради психолога > ВІДПОВІДІ НА БАТЬКІВСЬКІ ЗАПИТАННЯ
 
 
 
Чи потрібно йти в садок?
     Рано чи пізно дитина починає самостійне життя в суспільстві: хтось з 1,5 року (ясла), хтось із 7 (школа). Але в тому чи іншому ви­падку більше мінусів, ніж плюсів, тому краще триматися золотої середини. Найоптимальнішим для початку відвідування дитячого садка вважається вік З роки. Чому? Бо саме тоді дитина потребує спілкування з ровесниками, ігор із ними. Хоча є випадки, коли півтораріч­на дитина йде в садок легше, ніж малюк у 4, а у семирічного першокласника нерідко виникають труднощі під час звикання до нового колективу. І тут важливу роль відіграє темперамент дитини: сангвінік або холерик залюбки прийме запрошення поспілкуватись з іншими дітьми, флегматик поставиться до цього незадовільно, а меланхолік – з недовірою.

Навіщо йти в садок?
    Якщо ви ловите себе на думці, що втоми­лись від дитини, хочете від неї відпочити, то терміново потрібно працювати над собою. Адже наші діти знають, відчувають, про що ми думаємо. І відчувши, що його хочуть «спихну­ти» в садок, дитина починає ще більше впира­тись вашому рішенню, а це — сльози та істе­рики зранку. Намагайтеся переконати себе, що дитячий садок — це найкраще, що наразі може статися в житті вашого малюка. Важ­ливо, якщо ви наважилися й обрали садок, добре ставитися до всього: металевих горщи­ків, харчування, групи з 25 дітей. І пам'ятайте: позитивний настрій мами — це позитивний настрій дитини.

Як підготуватись?
    Для того, щоб малюк хотів іти в садок, у нього має бути мотив. Бать­ківський аргумент «там дітки, будеш гратись», як правило не спрацьовує. Скажіть, що на малюка може чекати ліжечко, яке плаче, якщо в ньому ніхто не спить, і капці, яким самотньо у шаф­ці. А горщик залишиться порожній, і ніхто до нього не підійде і не візьме. Бідний горщик! Фантазія виховате­ля теж відіграє велику роль - адже малюк «мусить» поливати в групі кві­ти, збирати іграшки, ходити з нянею за обідом, інакше кажучи, без нього ніяк не обійтися. Як тут не піти в са­дочок?

Як піти уперше?
  До перших відвідин садка дитину потрібно готувати і фізично, і психо­логічно. Днів 10 ходити туди лише на кілька годин. Заздалегідь відкоригувати режим дня - раніше лягати спати, раніше вставати. Звісно, водити і за­бирати малюка з садка повинні тільки мама чи тато. Час бабусь і дідусів на­стане пізніше. Пам'ятайте: ваша увага до такої важливої події в житті дитини надасть їй упевненості.

Що робити, коли «не хочу!»
    Під час адаптації малюка до садочка є пе­ріод, який я називаю «етапом новизни». Інши­ми словами, дитина залюбки ходить З—5 днів, а потім... «не хочу, не піду!» Як правило, за по­передні дні батьки вже розслабились, зраділи, що все минуло легко. А, натомість, не варто втрачати пильність: багато гратися з дитиною після садка, обнімати дитину і цілувати, інши­ми словами, компенсувати вашу розлуку.
   Буває так, що довгий час дитина без про­блем ходить у садок, а потім категорично від­мовляється. Причина такої поведінки може ховатися в сім'ї. Малюк втомився від неуваги відсутності спільних ігор, а тут ще и у садоч­ку насварили або не вдалося затвердитись у компанії ровесників. Часто буває, що дитина не проявляє себе в колективі так, як може, тоді вона біжить до мами і шукає в неї захис­ту. Сварити і соромити її не слід — потрібно разом з вихователем знайти вихід із такої си­туації.

Як бути далі?
  Ранок і час перед сном дуже важливі для психологічного стану дитини. Малюку по­трібно, що вранці мама зарядила його пози­тивною енергією, хорошим настроєм. Адже так хочеться разом з мамою хоч 5 хвилин повалятись у теплому ліжечку. Насолоди­тися її поцілунками і ніжними словами. А якщо навколо поспіх, крики, то про який добрий гумор може йтися? Увечері дити­на також прагне ува­ги. Адже цілий день мама її не цілувала, не носила на руках, не гралася - і вона хоче заповнити цю прогалину. А якщо в батьків футбол, при­бирання, прання, то і засинає дитина з іс­терикою, встає «не з тої ноги», а далі - за «звичним сценарієм». Потрібно вміти три­мати емоційний ба­ланс дитини - по­цілувати, пригорнути, погратися разом.
 
 
Назад до вмісту | Назад до головного меню