Гiперактивнi дiти

Перейти до вмісту

Головне меню:

Гiперактивнi дiти

Поради психолога > Батьки i дiти
 
  Усі батьки хочуть мати спокійних, слухняних, ідеальних дітей. Але надміру тиха дитина викликає тривожність: чи все з нею гаразд? Чи не хвора? З іншого боку теж недобре, коли дитина день і ніч неспокійна. Де ж знаходиться межа між активністю і гіперактивністю?

Що таке гіперактивність? 
   Cиндром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) - найпошириніша проблема в дитячому віці. СДУГ – найчастіша причина поведінкових порушень і труднощів у навчанні в дошкільному і молодшому шкільному віці, проблем у взаєминах з оточуючими і, як наслідок , заниженої самооцінки.

Коли саме можна діагностувати у дитини цей синдром?
  Ознаки гіперактивності проявляються у дітей у дошкільному та молодшому шкільному віці. В 4-6 оптимальний вік, коли вже можна об’єктивізувати наявність розладу уваги. Якщо дитина гіперактивна, важко не лише їй, а й її оточенню: батькам, вихователям, одноліткам. Такій дитині притаманна пiдвищена неуважнiсть (не тримає уваги на деталях, труднощі втримання уваги, незібраність, зниження вибірковості уваги, часте переключення уваги з одного заняття на інше), імпульсивність (на запитання відповідає не дослухавши запитання до кінця, діє не обдумав, перебиває інших), гіперактивність( непосидючість, «ніби мотор прикріпили»).
   Але найяскравіше гіперактивність проявляється у дітей в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці. У цей період здійснюється перехід до ведучої – учбової діяльності і, в зв'язку з цим, збільшуються інтелектуальні навантаження: від дітей потрібні уміння концентрувати увагу на тривалішому відрізку часу, доводити почату справу до кінця, добиватися певного результату. Саме в умовах тривалої і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо. Батьки раптом виявляють багаточисельні негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, надмірної рухливості свого малюка. На дитину скаржаться вихователі, вчителі. Тому такій дитині потрібна своєчасна і комплексна допомога.

Хто саме діагностує, що дитина гіперактивна?
  Діагноз – гіперактивність дитині може поставити лише спеціаліст – психіатр або психоневролог на основі клінічних даних і вивчення анамнезу. Гіперактивність не самостiйний дiагноз. Це сукупнiсть симптомiв, які можуть бути ознакою неврологічних проблем. Але в70% звернень СДУГ діагностують мами по матеріалам інтернету, вчителі, щоб позбутись відповідальності за проблемних дітей, а лікарі «скидаються»на медикаментозну терапію, що не забирає причини гіперактивності. Враховуючи недоконану систему і діагностичної , і корекційної роботи з такими дітьми, ймовірність медикаментозної терапії набуває стійкої тенденції. А батьки лишаються з проблемою гіперактивності власної дитина на самоті.

Як саме можна допомогти такій дитині?
    Допомога гіперактивній дитині – це комплексний процес, і багато підводних каменів на шляху до повного відновлення. Якщо батьки звертаються до спеціалістів, то в процесі дiагностики фахівці використовують опитувальник батькiв i педагогiв щодо поведінки дитини, спостереження,тестування, медичні обстеження тощо .
 Допомога кожній гіперактивній дитині розробляється суто на індивідуальній основі. Чим ранiше проблему буде виявлено, тим ранiше почнеться корекцiя. 
 
 
Назад до вмісту | Назад до головного меню